ЩАСТЯ ОЛЕКСАНДРИ КОЗАК

Подорожуючи по світу, проживаючи в різних країнах та пізнаючи людей різних національностей я отримала надзвичайний життєвий досвід і зрозуміла дуже багато важливих речей. В такий спосіб мій світогляд повністю помінявся. В кожній країні на одну і ту саму ситуацію люди будуть дивитися іншими очима. Ми робимо те, чого нас навчили в нашій країні, не задумуючись, чому повинно бути саме так. Ми не знаємо, що люди в інших країнах живуть інакше, в них зовсім інші життєві принципи та погляди на життя. Спочатку вони будуть здаватися нам дивними, можливо не правильними, проте спостерігаючи протягом якогось часу ми зрозуміємо, що нічого неправильного, дивного чи поганого в тому немає. Можливо навіть навпаки, повинно бути саме так як живуть вони, а не ми. Ми йдемо до школи, щоб потім поступити в інститут (в Америці дозволяють домашню школу, коли дитина повинна вчитися вдома, не ходячи до жодного закладу освіти. Один знайомий американець розказував, що в зв’язку з тим, що батьки не мали можливості протягом одного року водити його до школи, вчився він вдома, а коли через рік повернувся до школи, то в класі був найрозумнішим, решта учнів відставали від нього на 2 роки.) Потім ми поступаємо в інститут, щоб отримати хорошу роботу, проте чомусь тільки одиницям це вдається… Коли в людей є робота, їхньою метою стає великий дім з усіма зручностями, навіть, якщо вони там будуть жити одні і в журбі, так, саме в журбі, тому що насправді не важливо де ми знаходимося, важливо з ким ми знаходимося. Будь який рай може перетворитися в пекло, якщо ми будемо там не з тими людьми, так само як будь-яке пекло перетвориться в рай поряд з рідними і близькими серцю та душі.
Дуже часто ми боїмося відкрити свою душу іншим людям, боїмося, що вони нас не зрозуміють, осудять чи відвернуться від нас, але тим не менше, легше відкритися, дозволити вийти на зовні тому, що нас мучить, і ви побачите, що не всі вас будуть осуджувати, завжди знайдеться той, хто вас підтримає, і вам стане набагато легше. Набагато легше жити тоді, коли немає нічого на душі, що вас постійно тривожить!
Ще від маленької я захоплювалася країнами Латинської Америки, мені завжди подобалися їхні серіали, мова та танці. На даний момент я живу в Китаї, проте більшість моїх друзів є латино-американцями. І тепер, коли я живу в цьому середовищі, про яке я так давно мріяла, я ще більше закохалася в культуру цих людей. Від маленьких їх вчать жити в радості, не зважаючи на те, що в них є чи чого немає. Головним уроком для них є щастя. Дякуючи їм я навчилася бути щасливою, навчилася жити в радості, мирі та любові. Звучить, немовби я описую якусь секту, але це не так. Багато моїх друзів з моєї країни не підтримують моє бажання жити в мирі, щасті та любові, вони не вірять в те що це можливо, завжди шукають причини, щоб сказати: це не реально, замість того щоб почати діяти. Ніхто не є відповідальним за наше щастя окрім нас! Саме тому ми являємося тими, хто приймає рішення бути щасливим чи жити в горі та стражданнях.
Я живу і кожен день стараюся допомагати тим, хто потребує мою допомогу, не очікуючи нічого в замін! Найкращою подякою для мене є усмішка та очі наповнені радості! Бути щасливим на самоті… Не знаю чи це щастя, для мене щастя — бути щасливою з рідними, друзями, з просто знайомими, а іноді навіть і перехожими. А чим являється щастя для вас?

Комментировать